39
пізнавальної сфери. Все це створює додаткові труднощі у процесі
освоєння мови і мовлення.
Діти з синдромом Дауна найчастіше відрізняються деякими
особливостями будови артикуляційного апарату, які заважають
освоєнню мовлення.
Ці поширені особливості включають :
• Гіпотонус, знижений тонус м’язів обличчя, рота, язика, губ,
щелепи;
• Труднощі в синхронізації руху цих органів, так званої дисоціації;
• Порівняно невеликий розмір ротової порожнини в порівнянні
з розміром язика;
• Тенденція дихати через рот через збільшення аденоїдів або
гланд, частих застуд або алергічних реакцій;
• Високе вузьке («готичне») піднебіння, обмежує рухи язика в
роті - так само як і занадто низьке піднебіння;
• Недорозвинення (гіпоплазія) кісток середньої частини обличчя;
• Підвищена слинотеча (що може говорити про знижену
чутливість);
• Частіша закладеність носа;
• Постійно відкритий рот;
• Часто висунутий язик;
• Труднощі у використанні м’якого піднебіння для «блокування»
повітряного потоку, внаслідок чого мовлення дитини буде
«гугнявою»;
• «Відкритий» прикус (верхні і нижні зуби дитини не
зустрічаються, розходяться ) та інші аномалії прикусу;
• Нейром’язові особливості будови язика .
Ці проблеми можуть вплинути на те, наскільки зрозумілою буде
мовлення вашої дитини. Все це помітно погіршує розбірливість,
виразність, плавність і чіткість мовлення. Рекомендується готувати
артикуляційний апарат дитини до мовлення. Наприклад, масаж
обличчя перед годуванням, масаж при годуванні, пиття з чашки,
розвиток навичок жування їжі, активізація м´язів обличчя, масаж
ротових м’язів і язика дитини. Масаж язика та робота з розвитку
артикуляційної моторики допоможуть розвинути правильні рухи
органів мовлення, що стануть гарною базою для активізації
звуковимови.
