51
Вправи для розвитку рухливості щелеп та язика включаються до
артикуляційної гри, що імітують різні звуки або дії (кішка облизується,
собака скалить зуби і гарчить, заєць гризе морквину і т.д.).
Видозміна губ
у дітей з синдромом Дауна пов´язана з постійним
витіканням слини і тиском язика, особливо на нижню губу. Тому
важливо навчити дитину закривати рот. Потрібно звертати увагу
на те, щоб губи вільно змикалися, червоний контур губ залишався
видним і губи не були втягнуті. Немовлят і маленьких дітей можна
гладити середнім і вказівним пальцями зліва і праворуч від носа вниз,
наближаючи таким чином підняту верхню губу до нижньої. Нижню
губу можна наближати до верхньої легким натисканням великого
пальця. При цьому підборіддя не повинно бути піднятим, тому що
тоді нижня губа буде заходити на верхню. Випинання і розтягування
губ, поперемінне накладання однієї губи на іншу, смикання і вібрація
верхньої губи розвивають їх рухливість. Для зміцнення м’язів можна
давати дитині утримувати губами легкі предмети (соломинку),
посилати повітряні поцілунки, після їжі затримувати ложку в роті і
щільно стискати її губами.
Загальна гіпотонія у дітей з синдромом Дауна тягне за собою
знижену рухливість маленького язичка, що виражається в
гугнявості і хриплості голосу.
Гімнастику для піднебінного язичка можна комбінувати з
простими рухами:
• «аха» - руки з розмахом піднімаються вгору,
• «аху» - хлопки руками по стегнах,
• «ахайя» - хлопки руками,
• «ахо» - сильно тупнути однією ногою.
Такі ж вправи проводяться зі звуками «п» , «т» , «к» .
На тренування маленького язичка сприяють ігри з м’ячем з
вигуком окремих звуків: «аа», «ат », «апа» і т.д.
Корисно демонструвати природні звуки (кашель, сміх, пирхання,
чхання) і мотивувати наслідування дитини.
Можна використовувати ігрові вправи на повторення :
• вдихнути і видихнути на «м»;
