53
• Співвіднесеність мовлення;
• Лаконічність коментарів;
• Використовуйте гру в хованки;
• Використовуйте вказівний жест;
• Міняйте місце розташування предметів;
• Разом зі словом познайомте дитину з лепетним словом і
жестом, якими також можна позначити даний предмет .
• Не забувайте про пісеньки, вірші в поєднанні з жестами.
Безумовно це зовсім не означає, що відтепер ваше мовлення
завжди повинне відповідати тільки цим вимогам. Немає ніяких
сумнівів, що дитині необхідно чути звичайне, розгорнуте і
різноманітне мовлення дорослих. Але частину часу все ж слід
присвячувати розвитку розуміння мовлення, і в ці моменти
перераховані правила стають обов’язковими.
Розвиток експресивного (власного) мовлення
сприяє
ситуаційному використанню слів. Слід називати ті предмети, які
найбільш актуальні для вашої дитини. Наприклад, якщо дитина хоче
печиво, то, показуючи на нього, потрібно запитувати: «Печиво?» і
відповідати: «Так, це печиво». Треба використовувати мінімальну
кількість слів, говорити повільно і чітко, повторювати одне і те ж
слово кілька разів. Бажано, щоб артикуляційні рухи губ дорослого
потрапляли в поле зору дитини, викликали бажання імітувати їх.
Дитина опановує незнайомі слова за такою загальною схемою:
а ) виділяється перший,останній або найсильніший склад - ба ;
б) потім додається другий за експресивністю - бака ;
в) потім по черзі додаються все менш виражені - собака.
Особливістю дитячого мовлення є її ритмічність, яка
проявляється вже у віці 8-9 місяців. Її основа - повторення одних і
тих же звуків і фонем в період гуління і лепету, наприклад: «а-а-а»,
«у-у-у» або «ба-ба-ба», «ля-ля-ля», «ва-ва-ва». Початкові дитячі
слова, які використовують і дорослі для спілкування з малюками,
звичайно є двоскладовими, з повтором складу: ма-ма, бо-бо, дя-дя,
ля-ля, ням-ням, ку-ку, там-там, ка-ка.
Значення такого мовлення в тому, що так простіше вчитися
говорити. Від таких слів потім легше переходити до більшрозвиненого
мовлення, знову-таки через риму (наприклад, покочі ночі).
