5
ролі – проходять одночасно, у батьків немає можливості, часу, місця
і сил, щоб пережити горе так, як це потрібно, змиритися і прийняти.
Етапи психологічної допомоги вибудовуються відповідно до
етапів переживання горя:
1. Допомога на стадії шоку.
Необхідно бути присутнім поруч з
людиною, яка зазнала втрату, не залишати її на самоті, піклуватися
про неї. Висловлювати свою турботу і увагу краще через дотики,
але якщо людина дозволяє. Саме таким чином люди висловлюють
свою участь, коли слова їм непідвладні. Навіть просте потискування
руки краще, ніж холодна ізоляція. «Горююча» людина завжди має
право не прийняти руку, так само як і іншу участь, але пропонувати
допомогу необхідно.
2. Допомога на стадії гострого горя.
Слід говорити про ситуацію,
причини і почуття, пов’язані з нею. Запитувати й слухати. Якщо
людина ніби завмирає, нічого не говорить, дивлячись у простір,
не варто намагатися її розговорити, і, що б то не стало, заповнити
тишу словами. Необхідно бути готовими продовжити розмову, коли
людина повернеться до реальності. Не завжди потрібно знати, в які
думки занурюється людина, про що вона думає. Головне - створити
навколо неї атмосферу присутності і розуміння.
Необхідно дати можливість виплакатися, не намагаючись
неодмінно втішати. При цьому не слід усім своїм виглядом постійно
підкреслювати співчутливе ставлення, підкреслювати особливий
статус страждаючої людини .
Поступово (ближче до кінця цього періоду) слід долучати
горюючого до повсякденної діяльності .
3. Допомога на стадії відновлення.
Треба допомагати заново
включитися в життя, планувати майбутнє. Оскільки людина
може неодноразово повертатися до переживань гострого періоду,
необхідно давати їй можливість знову і знову говорити про ситуацію.
Кориснимивцейперіодможутьбути і будь-які проханняпродопомогу
з боку друзів, близьких, виконання яких допоможе пережити втрату,
«здригнутися»; іноді ефективні навіть звинувачення у байдужості,
неуважності до близьких, нагадування про обов’язки.
