4
Перша група відноситься до якості взаємодії в парі «мати-дитина».
З’ясувалося, що продуктивними є відносини, що характеризуються
емоційною теплотою і ненав’язливістю.
Друга група стереотипів стосується досвіду, який родина не
тільки реалізовує сама, використовуючи власні ресурси, а й запозичує
із зовнішніх джерел.
Третя група - це комплекс сімейних стереотипів, що відносяться
до турботи про здоров’я і безпеку дитини.
Підсумовуючи огляд своїх робіт з вивчення впливу сімейних
особливостей на розвиток дитини, М.Дж. Гуральник робить висновки
про несприятливий вплив факторів, що викликають стрес (стресорів),
на стереотипи прямої взаємодії з дитиною з синдромом Дауна в сім’ї.
Він виділив такі групи стресорів:
• стурбованість здоров’ям та розвитком дитини;
• міжособистісні та сімейні проблеми, соціальна ізоляція сім’ї;
• порушення звичного ритму життя сім’ї через появу додаткових
ресурсних потреб (тимчасових, інформаційних, матеріальних).
Е.Б. Айвазян, С.Е. Іневаткіна, Г.Ю. Одинокова провели
дослідження впливу материнської поведінки в дитячо-батьківських
відносинах на розвиток дитини з синдромом Дауна, результати
якого підтвердили, що основним фактором розвитку дитини є якість
взаємодії з ним близького дорослого (Е.Б.Айвазян та ін). Так, у 94%
дітей з незначною глибиною відставання психічного розвитку від
вікової норми поведінка матері характеризується «позитивним»
контактом, у 76% дітей з вираженим відставанням поведінка матері
характеризується «негативним» контактом.(Дивись схему 1).
Таким чином, увесь ресурс і комплекс особливостей членів
сім’ї, який у разі народження звичайної дитини був би спрямований
на турботу про нього, формування теплих емоційних взаємин,
організацію розвиваючого середовища і соціальних контактів,
виявляється неоптимальним у разі народження дитини з особливими
потребами.
Оскільки всі ці процеси - втрата ідеальної дитини, необхідність
піклуватися і любити цю іншу дитину, втрата своєї батьківської
